| andrewanderme | Дата: Вт, 25.07.2023, 18.41 | Повідомлення # 1 |
|
Група: Користувачі
Повідомлення: 6
Репутація: 0
Статус: Offline
| Білий карлик з окремо гелієвою та водневою сторонами, прозваний Янусом, може якраз перебувати в стані своєї еволюції.
Астрономи відкрили дволику зірку й спантеличені її химерним виглядом, розповідається тут: https://cikave-info.blogspot.com/2023/07/blog-post_23.html.
Білий карлик, як вбачається, має одну сторону, що майже повністю складається з водню, а іншу - з гелію. Це перший випадок, коли астрономи виявили самотню зірку, у якої мимовільно сформувалися два контрастних "обличчя".
"Поверхня білого карлика повністю змінюється з одного боку на інший", - каже д-р Іларія Кайаццо (Ilaria Caiazzo), астрофізик з Каліфорнійського технологічного інституту (скорочено Калтех), яка керувала роботою. "Коли я показую результати спостережень людям, вони просто вражені".
Об'єкт, що знаходиться на відстані 1300 світлових років у сузір'ї Лебідь, отримав прізвисько Янус на честь дволикого римського бога переходу, хоча його офіційна наукова назва - ZTF J203349.8 + 322901.1. Спочатку його було виявлено приладом "Установка транзієнтів Цвіккі" (ZTF), який щоночі сканує небо з Паломарської обсерваторії Калтеху.
Кайаццо займалася пошуком білих карликів, і одна із зірок-кандидатів виділялася швидкими змінами яскравості. Подальші спостереження показали, що Янус обертається навколо своєї осі кожні 15 хвилин. Проведені Обсерваторією Кека на Гаваях спектрометричні вимірювання, що дозволяють отримати хімічні відбитки зірки, показали, що один бік об'єкта містить майже повністю водень, а інший - майже повністю гелій.
Дволику природу зірки важко пояснити, оскільки її зовнішня поверхня складається з вихрового газу. "Важко що-небудь розділити", - зазначила Кайаццо.
Одним з пояснень може бути те, що Янус може зазнавати рідкісний перехід, який, як передбачено теоретично, відбувається в процесі еволюції білого карлика.
Білі карлики - це киплячі залишки зірок, які колись були схожі на наше Сонце. У міру свого старіння зорі роздуваються та перетворюються на червоні гіганти. Зрештою, пухкий зовнішній матеріал здувається, а ядро стискається в щільний та гарячий білий карлик з масою, що приблизно дорівнює масі нашого Сонця, але розміром усього лише із Землю.
Під дією інтенсивного гравітаційного поля зірки важчі елементи опускаються в ядро, а легші - спливають, утворюючи дворівневу атмосферу, що складається з гелію і тонкого шару водню (найлегшого елемента). Коли зоря остигає до температури близько 30 000 C, товстіший шар гелію починає пузиритися, внаслідок чого зовнішній шар водню перемішується, розбавляється та зникає з поля зору.
"Не всі, але деякі білі карлики переходять від водневого до гелієвого шару на своїй поверхні", - каже Кайаццо. "Можливо, ми застали один з таких білих карликів за цим заняттям".
Вчені вважають, що причиною однобокого переходу може бути асиметричне магнітне поле. "Якщо магнітне поле сильніше з одного боку, то воно може обмежувати конвекцію", - каже Кайаццо. "З іншого боку конвекція може перемагати, і тоді водневий шар втрачається".
Результати дослідження опубліковані в журналі Nature.
|
| |
| |
